Прощай, коханий,
бачились востаннє.
Я думала ти ждеш мене,
а ти...
Твоя дружина
зачинила ставні
І певно, стелить ліжко,
щоб лягти.
Ось - ось покличе
і спитає стиха:
"Що то за жінка?"-
Та й забракне слів.
Я вам не зичу
ні добра, ні лиха,
А каятись сам Бог
тобі велів.
Я сяду в човен
і занурю весла
В свого страждання
хвилі крижані.
А рук твоїх
ласкаві перевесла
Обнімуть стан
нелюбої жони.
Прощай, коханий
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113102308944
Свидетельство о публикации №113102308944
Рецензии