459. Ти лиш врахуй - життя вже йде пiд нахил...
не так багато попереду літ...
Чи не було це все життям невдахи
і чи не був незграбним цей політ?
Чи не тобі вночі світили зорі
у неосяжній тій далечині?
Тумани вранішні у березні прозорі
тепер ввижаються хіба що уві сні.
І вулицею вже не чутно гаму,
гітарні струни вже давно мовчать.
Лиш вільний вітер прОстір вкрив віршами
про ті ватаги хлопців і дівчат.
Та ні ж, таки не все було погано,
та ні ж, таки не все було невряд...
Тепер лиш вітер перелистує ті гамми
про посивілих хлопців і дівчат.
Свидетельство о публикации №113102300222
Не рахуй свої літа.
Хай буде скільки є, вони - твої.
Назад у нас немає вороття...
Так щож тепер?
А ти -ЖИВИ! А ти - РАДІЙ!
Кохай до самої зорі!
Ігорьок, тут чула прихворів.... бережи себе.
З наступающими тебе! І - ЗДОРОВ'Я КРЕПКОГО КРЕПКОГО!
ОЛЯ
Оля Чепурная 24.12.2018 17:32 Заявить о нарушении
А вот ведь если подумать, так и еще один год вычеркнули из "формуляра". Ха-ха. Эх, жизнЯ.
Игорь Ярин 24.12.2018 18:39 Заявить о нарушении