Вместо реквиема

Будучи уже смертельно больным Назарий Яремчук в последний раз
исполнил «Песню памяти»...
Владимир Вознюк написал об этом подвиге артиста в своём
стихотворении «Вместо реквиема». Ведь Владимир Ивасюк, которому
посвящалась песня, был их общим большим другом.

               
                ЗАМІСТЬ РЕКВІЄМУ
                Владимир Вознюк
               
                На сцену він зійде поволі,
                Так — ніби на Говерлу йде.
                Вже більше болю, аніж волі
                Тримає тіло молоде.

                І хочеться лише в Карпати —
                Там стежка юна і гінка,
                Та він повинен заспівати
                Для брата, для Івасюка.

                Хоч і стає хиткою сцена,
                Як палуба у корабля.
                Й такі обтяжені рамена,
                Немов на них уся земля.

                Беріг іще кришталь мелодій,
                В собі шукав нових октав.
                І заспівав так для Володі —
                Немов для себе заспівав.

                І увостаннє. І навіки
                Вкраїну зранив горя струм.
                І затужили сиво ріки,
                І понесло до моря сум.

                Душа жила вже на руїні,
                А він, співаючи, збагнув:
                Одним крилом у Україні,
                А другим — в занебессі був.

                Так і зостався, так і буде,
                Допоки літо і зима, —
                Одне крило тримають люди,
                А іншим Всесвіт обійма.



       * * * * * * *

Так - словно всходит на Говерлу -         
На сцену вышел он с трудом,
Всё больше боли непомерной
Скрывая в теле молодом.

Душа его рвалась в Карпаты -
Там тропка юная легка...
Но в этот миг он спеть для брата
Обязан, для Ивасюка.

Хоть внове стала шаткой сцена,
Как палуба у корабля,
А на плечах груз тяжеленный,
Как-будто давит вся земля -

Сберёг ещё хрусталь мелодий
И полнозвучия предел...
И так запел он для Володи,
Как если бы для Бога пел.

В последний раз. Увы... Навеки
Сердца изранила печаль.
И сединой покрылись реки,
Тоску в морскую даль влача...

Душа ютилась на руине,
И осознал, венчая песнь:
Одним крылом он в Украине,
Другим - парит среди небес...

Таким остался. Был. И будет
Средь нас... Средь лета и зимы -
Одним крылом владеют люди,
Вторым объял он Божий мир.