як пірнають у нетрі глибинні риби,
як пірнає сонце за горизонт -
так великі камінчасті смутку глиби
коливають душевний мій фронт.
на якому все кров да кров.
на якому не на життя - на смерть.
на якому любов знов
захищає свою чверть.
кожен ранок рахує вона,
закривавлений сірий ранок.
а в очах - чорна. болотона вода!
за плечима ж - прозорістю мерехтить світанок.
крізь рельєфні стволи дерев
сонце несміло виглядує косооке.
вище! ніби сонний встає Лев,
проміння своє розплескуючи жорстоке.
палить! палить воно! пече,
поглинаючи всю росу скаліченої душі.
і цілує любов у її ластовинне плече.
ось так прокидається біль у порожній мені.
порожньо
© Copyright: Форт Ралей, 2013
Свидетельство о публикации №113102310024
Свидетельство о публикации №113102310024
Рецензии