Як сумно в повітрі кружляє
Останній осінній листок.
І день поступово згасає
Від сірих холодних думок.
Над полем, пустим почорнілим,
Літає лиш зграя круків,
І плугом розрізане тіло
Промокло під небом віків.
В долині ще тихо дзюркоче
Прозорий привітний струмок.
А серце тепла тільки хоче,
Не хоче холодних думок.
Осiннiй ноктюрн
© Copyright: Александр Вилд, 2013
Свидетельство о публикации №113102211398
Свидетельство о публикации №113102211398
Рецензии