Вищі й вищі у плачу октави,
Бо від болю завжди бракне слів.
І листочок – тепле сонечко жовтаве –
На могилку мамину присів…
(з вірша Людмили ЮферовоЇ
«Йду до мами»)
Вітер золотий затих у смутку,
Той листочок огорнув на мить.
Поруч обнялися незабутки…
Ой без мами так душа болить!
Та вона ж казала Вам: «Кріпися!
І яким жорстким не буде світ,
Людо, доню, не журися
І живи! Такий мій заповіт!»
I живи! Найщирiшi спiвчуття колезi
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2013
Свидетельство о публикации №113102107919
Свидетельство о публикации №113102107919
Рецензии