Майстри пiсень, верлiбрiв та скорочень

Коли Муза не хоче приходити у думки, та вільне місце займає Критика.

Майстри «пісень», «верлібрів» та « скорочень»,
Ви не хвилюйтесь, я Вас не забув,
Я просто Вашу «творчість» неохоче,
Несу у своє внутрішнє «табу».

Ви пишете , «містично та багато»,
Пишаєтесь що вийшли тиражем,
Та він, згорить, в культурному багатті,
Не зародивши в серці ясний щем.

А  читачу, хотілось б вірш одіти,
На  кущ своїх, не сказаних, думок,
Щоб він затрепетав , на щирім вітрі,
Буденності прогнав із серця смог.

Шкодую Вас, Ви пишете для себе,
І мрієте здобути гонорар,
І косите слова, мов жито серпом,
Дієслова женете до отар.

Читач Вас прочитає, та забуде,
Помиє руки, скаже до небес,
« В літературі правлять бал заблуди,
Які на слові ,роблять «інтерес »».

Майстри «пісень», «верлібрів» та «скорочень»,
Поки не пізно, йдіть до читача,
Знайдіть «Сірка», позичте в нього очі,
Аби народ не кликав Вас –«анчар».