Нежная заводь... из Р. Вiрлан

           Поэтический  перевод  с  украинского.


Чёрны  ангелы  в  крапину  белую  –  крыльями  ночи,
и  невыспанность  жмётся  к  окошку  лохматой  вороной,
а  деревья  роняют,  как  ржавчину,  рыжую  порчу,
и  шеренгами  мрачных  монахов  горгонятся  кроны.

Но  почувствуй  сквозь  сумрачность  осени  –  тёплую  душу
и  улыбки  моей  неостывшей  звучанье  мелодий...
я  так  прятала  лето,  как  солнце  из  строчек  –  Папуша...
ты  так  вермут  любви  разливал  по  фужерам  бемолей!

Хроматически  льются  пассажи  –  не  соло  из  арий,
грусть  и  скука  твоя  не  вершина  минора,  –  не  надо  –
ты  об  этой  поре  не  скорби  –  пылки  осени  сари,
не  сотрут  горизонтов  ветра  и  не  станут  преградой,

потому  излови,  словно  в  сети,  в  любви  паутину
свет  улыбки  моей,  что  взята  на  октаве  мистерий.
Так  бесхитростна  я  вопреки  пустословью  рутины  –
ты  легко  мне  доверил  открытые  в  таинство  двери.

Ну  и  пусть  грустнолика  ткачиха  и  спутает  нити,
понапрасну  панно  заштрихует  в  бескрылую  замять.
Есть  зато  у  тебя  сладость  уст  мною  чуть  приоткрытых  –
у  меня  –  сердца  верного  небо  и  нежная  заводь.

А  это  музыкальное  эхо  к  стихам:http://www.youtube.com/watch?v=gupvSTCRgL0



            Оригинал:
           ЛИШЕ  УСМІШКА...
         Роксолана  Вірлан.


Чорні  янголи  в  крапочку  білу  -  розчахнуті  ночі,
крукопері  недосни  пригрілися  на  підвіконні
і  дерева  cтрясають  іржі  перевогнений  очіс,
і  горгоняться  крони  шерегами  тьмяних  загонів.

але  ти  відчувай  крізь  отемненість  осені  -  душу
і  усмішки  моєї  мелодії  неохололі...
я  тепло  так  ховала  із  літа,  як  вірші  Папуша...
ти  так  вермут  чуття  розливав  у  келішки  бемолів..!

Хроматичні  пасажі  -  не  сольні  гармонії  арій
і  заскука  твоя  -  ще  не  вістря  мінору...  не  треба  -
не  тужи  у  порі  цій  -  у  днині  -  до  нестяму  -  шарій
і  гризотні  вітри  наші  обрії  не  потереблять,

а  тому  залови  в  павутинку  своєї  любові
мою  усмішку  взяту  на  тонкій  октаві  містерій.
я  так  щиро  звучала  вібратом  усіх  перемовин  -
ти  так  легко  мені  довіряв  розтаємнені  двері.

І  нехай  сумнолика  ткачиха  сколошкує  ниті
і  дарма  замалює  панно  у  розкотисті  стони...
є  у  тебе  усмішки  моєї  вуста  привідкриті  -
є  у  мене  на  обрії  дня  твого  серця  затони.



циганка Папуша - Головна Героїня поеми Ліни Костенко " Циганська Муза",
недосни - недосипання,
Очіс - залишки волокнистого матеріалу при чесанні, очісуванні.