під колом цих ворон, що шукають неволі
чутно дзвін та стогін тиші твоїх долоней
люди поволі тонуть у своїх батискафах
ти говориш у скроні, ніби граєш на арфі
пауза відчутно збиває, як злочинець у арці
з ніг, з думок, зі шляху, куди зібрались тікати
очі твої і губи - точно врятують скитальця
...пальці, а пальці - спокійні, як автомати
кажеш, що кохання - то єдиний вибір
я ж рахую пташок, і уявляю рибок
раптом стало слизько, десь розлили отруту
так міняється колір відчайдушної пари - "як бути"
ну або ж як би ти, почула гомін титанів
перестала ховати зіниці десь у тумані
досить вже ухилятись,адже ніхто не винен
що погляд - це місце страти,
огорнуте червоною піною.
крони ворон
© Copyright: Виктор Берллин, 2013
Свидетельство о публикации №113102104344
Свидетельство о публикации №113102104344
Рецензии