Надломилась...

Наталья Кислощук
Ти - осіння моя журба,
Ти - моя опівнічна отрута...
Недосказані серцем слова,
Непромовлені...не почуті...

Я піду у далекі світи...
НесказАнне у вічність кане...
Не почуєш ніколи вже ти
Ті слова, що для тебе, коханий...

Намагалась слова віднайти
Та даремно, мабуть, намагалась...
Я піду краще...Треба іти,
Бо в душі моїй щось надірвалось...

Надломилось...зітліло...зійшло...
Наче стоптані холодом квіти...
Залишилось одне, лиш, крило...
Як з одним маю в світі прожити?

Не запитуй у мене - "чому?"
А спитаєш - не зможу почути...
Я залізла душею в журбу
І прийшов час моєї спокути...

Надірвалася в серці струна,
Від кохання зі смаком отрути...
Недосказані серцем слова,
Вже ніколи не зможеш почути...


© Copyright: Наталья Кислощук, 2013
Свидетельство о публикации №113102102381
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Наталья Кислощук
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Наталья Кислощук