Я наче зношена бджола,
Що працювала тяжко літом,
У поті сьомому чола,
Нектар збирала з трав та квітів.
І ось вже осінь на дворі,
По вулику літає молодь,
Скрипить натомлений горіх,
Віщує невблаганний холод.
А молодь знає, до весни,
Нам не дожити, літнім бджолам,
Ми обігріємо їх сни,
І підемо у райське поле.
Та молодь піде, слід у слід,
Лише верба заквітне цвітом.
Весною виростять розплід,
Та полетять за нами слідом.
Бо так належиться бджолі,
Нектар зібрати та згоріти,
Щоб на освяченій золі,
Росли щасливо квіти – діти.
Таке життя,сприймаю світ,
Прикрас надмірних не бажаю,
Так, я бджола, та у політ,
Ще не пора мені до раю
Я наче зношена бджола
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113102111219
Свидетельство о публикации №113102111219
Рецензии
Гарно і про бджолу, і про нас, людей!!! З повагою.
Наталья Сытник 21.10.2013 23:49 • Заявить о нарушении
Наталья Сытник 21.10.2013 23:49 • Заявить о нарушении