Страх-друг?

Прокручуючи у своїй, повній безглуздя,голові , починаєш розуміти, з чого все почалось, але ніколи не можеш точно сказати собі, та й усім чим це все закінчтеся. МИ всі є особливі, у декого є талант, та немає сили волі, у когось навпаки, але ми всі намагаємось знайти наші шляхи, які приведуть нас у мир спокою та насолоди. Інколи здається, що все в житті чого ти досягнув, всі твої перемоги – це лише дріб*язок, який ні тобі, ні іншим не потрібен. Ти поринаєш у світ фантазій, який затягує краще ніж будь-який наркотик, ти забуваєш про сьогодні, про вчора, завтра, ти живеш лише тим життям, що існує в тобі в твоїй фантазії. Ти створюєш п*су, в якій ти головний актор, режисер, сценарист. Це набагато легше ніж спробувати це втілити в реальному світі, в якому ти повинен покласти всього себе на терези фортуни та віри, бо без них усі твої зусилля будуть марно, і залишиться лиш бридкий слід того, чим ти будеш себе втішати – я спробував, та нікому цей плід не потрібен. Всім потрібні призи, яку форму чи образ вони б не створювали. Я один з тих у кого є талант, чи він так вважає, але не має сили волі та духу, сказати собі, що це єдине, що ти можеш, що тобі потрібно. У відмінників є одна спільна риса, вони постійно бояться помилитись, але ми всі постійно робимо помилки, промахи від яких червоніємо і хочемо замкнутись у 4х стінній клітці, де тебе ніхто не бачить та не чує. Лиш ті, хто може подивитись страху помилки в очі, може досягти омріяного успіху, лиш той, хто перетворює свій страх у союзника, тобто заставляє його як крокодила в річці гнатись за власною спиною може створити щось справді унікальне, те що не зрозуміють відразу. Мистецтво не помітне, але воно впливає на нас набагато сильніше ніж вважають сотні. Воно як прихований маркетинг застряє у нас в голові і заставляє думати, мислити, аналізувати та робити висновки. Якщо я зможу опанувати страх і сказати: «Якщо я цього не зроблю – ніколи не зроблю, і це буде моєю стрілою Ахіллеса», я почну рухатись, вогонь страху підсмажити собі дупу, буде рожевіти в моїй душі і створювати нові причини та стимули до дій. То чому ж так важно перетворити ворога на друга, можливо не дуже приємного і занадто відвертого, але який матиме сили викинути тебе з зони комфорту в океан можливостей? Це питання скоріше риторичне, оскільки я впевнений знайдеться тисяча людей, які з легкістю на нього дадуть типу правильну відповідь, але я вважаю кожний повинен це вирішити сам. Закінчу словами Шекспіра «Світ – це театр, і кожний в ньому актор», лише додам одну деталь, ти сам вирішуєш чи перетворити себе на головну дійову особо, чи залишитись в мільйонній масовці.