Чужі.
Йдемо, йдемо вже поодинці
В багряну осінь,
де по вінця
Минуле сповнено слізьми.
Де, між дорослими людьми
Уже не прірва, - а бескеття,
Де птах, розкрилений на злеті,
За мить стрілою кане в ніч.
Чужі... Але не в тому річ.
Річ в тому, любий, що запізно
Благати долю нашу слізно
Все повернути.
Боже мій!
Як зимно в осінь йти самій.
***
© Copyright: Ольга Карташова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113101907737
Свидетельство о публикации №113101907737
Рецензии