В осiннiм золотi

Ряхтить невидимим промінням горобина,
Сміються кетяги тремких осінніх втіх,
І щось незмірно щире в серце лине:
З урочих ягід цих? Чи то з минулих віх?

Жовтаве листячко тріпоче, мов оздоба –
Жива та сонячна! І мудрість, і чуття!
В осіннім золоті – найвища в світі проба!
Можливо, в ній, ховає Доля майбуття?

Фото Сергія Антонова


Рецензии
чудесный стих, чудовый, гарный, добрый...счастья, любви Валюша...

Александр Канторович   03.11.2013 20:40     Заявить о нарушении
ДЯКУЮ, ОЛЕКСАНДРЕ, за це щире сяйво, яке лине від серця до серця! Навзаєм!

Валентина Чайковская   04.11.2013 09:27   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.