я мушу розум остудити

  Я  мушу  розум  остудити.

В  душі  заграли  знов  органи,
Не  думала  про  каяття,
Наклала  шви  на давні  рани,
На  волю  пустила  почуття.

І  знов  не  сплю  я  вже  ночами,
Бо  наздогнала  зла  година,
Граблі  лежали  під  ногами,
Я  знову  на  них  наступила.

Стираю  номер  в  телефоні,
А  розум  з  серця  вє  мотузки,
Душа  чатує  на  кордоні,
Між  поглядом  твоїм  і  людським.

Попрошу  я  буйного  вітра,
Щоб  остудив  почуття  мої,
Щоб  з  цього,  кохання - флірта,
Зробив  гранати  і  набої.

І  в  кінці  тижня,  у  суботу,
Піднятись  дуже , дуже  зрання,
Як  кілер.  вийти  на  охоту,
І  розстріляти  це  кохання.

Я  мушу  розум  остудити.
Щоб  цей  трикутник  розірвати,
Я  мушу , повинна  це  зробити,
Любов  в   кайдани  закувати.

Не  буде  людського  пересуду,
І  обмине   мене  той  гнів,
Закрию  почуття  і  буду.
Їх  берегти  до  кращих  днів.

Буду  я  каятись,  молитись,
І  пити  ту  святу  водичку,
Щоб  на  ті  граблі  не  ступати,
Не  заходити  у  ту  річку!

  Автор: Н.П.Рубан.