Колизей дней минувших и даденых

Де кров мішається із пилом
У середвічному вогні.
Де гладіатор носить крила
Поверх іржавої броні.

Глядач чекає на виставу,
Актора вирішальну мить -
Коло його душі не стане,
А доти - полум`я горить.

Шалено в грудях б`ється серце.
Усі чекають на фінал.
Глядач ворожо усміхнеться -
Така йому ціна.

Нікому й в голову не прийде
Підняти палець небу.
Лише один з арени вийде -
Мабуть, так треба...

Ніхто сльозинки не проронить.
Загиблих нікому жаліть.
Та й досі тії стіни стогнуть
Крізь сивину століть.

Жахлива забавка для Риму -
Страшний меморіал.
Бійці вмирають не старими
За свій імперіал.

Залізні щити й обладунки -
Тепер прикрашають музей.
Із присмаком сталі цілунки
Назавжди зберіг Колізей.

Вже не сміється і не плаче
Роззброєна фортеця.
Та сни кроваві стіни бачуть
(Хоча й не мають серця).

Велична споруда безжалісних літ
Сучасна і в наші роки.
Старий Колізей - навколишній світ
Чи, може, уже навпаки...

03.07.2013