Облака

1.

Смотри – по небу облака
Усталые парят.
Им плыть и плыть ещё, пока
Их различает взгляд.

Им плыть и плыть ещё во мгле,
Как в детстве, как в тот час,
Когда на этой вот земле
Уже не будет нас.

2.

Они чисты, они летят
В лазоревой глуши,
Как чувства, что не тяготят
Ни тела, ни души.

Они легки, как детский вздох,
Им горек груз земли,
Как череде былых эпох,
Растаявших вдали.

3.

Какая разница – пока
Мы вместе или врозь,
Пускай уходят облака,
Как то, что не сбылось,

Как сны, как дерзкие мечты –
По счёту раз-два-три –
Уходят облака, и ты
Смотри им вслед... смотри...


Хмарини

1.

Дивись: хмарин у небі сніг
Блищить на схилі дня.
І плинуть їм, допоки їх
Твій погляд розрізня.

І плинуть їм іще в імлі,
Як у дитинства час
Й колись ось на оцій землі
Уже не буде нас.

2.

Вони летять собі, летять,
Брудній іржі чужі,
Як почуття, що не гнітять
Ні тіла, ні душі.

Летять на крилах багатьох,
Гірка їм сіль землі,
Як череді старих епох,
Не видних звіддалі.

З.

Обом нам поки що не рай,
Бо десь там хтось чи щось.
Хмарини відлетять нехай,
Як те, що не збулось.

Як сни, як спрага висоти,
Що мучила колись...
Хмарини зникнуть, але ти
Дивися вслід... дивись...

Переклав Станіслав Реп'ях