Новий ранок

Новий ранок був не схожим на інші,
Новий день хотів зворушити світ
І сьогодні рими всі складались у вірші,
А в очах почав вже танути лід.
Відблиски в твоїх очах холодної криги
Обернулися на сяйво душі.
Ну, нарешті, -це жадана відлига
Пристрастно несе нас до вершин.

                Ось, нарешті, і прийшов час прощати,
                Змити гіркоту небажаних сліз,
                Надихати, до одної мети прямувати,
                Новий день на крилах радість приніс!

Відчуваю я твою неосяжність
І бентежить досконалість твоїх ідей;
Як перелетіти прірву твоїх досягнень
І не докоряти увагою від людей?
Як збагнути все і виграти битву,
Що з собою змушена вести щодня?
Необхідно покласти край цій гонитві
І рушати далі, не навмання.

                Ось, нарешті, і прийшов час осягати,
                Віднайти можливість порозумінь,
                Всю безмежність і відвертість твою відчувати
                Так, як ще ніхто із людських створінь.

Віднайшовши у собі до світання
Таємничого і ніжного краю сил,
Наздогнати все маю сподівання,
Щоб розсіяти той морок, який лишивсь.
І- з надією-до дій щоденних рішучо,
Страх відкинувши вразливих зізнань,-
Потім розуміти щоб всі, не вдаючи,
Вияви шалених поєднань.

                Ось, нарешті, і прийшов час осявати
                Кольорові відзвуки двох сердець,
                Щирістю й добром замурувати
                Тріщини ослаблених фортець.