Верить и сметь... - из Р. Вiрлан

           Поэтический  перевод  с  украинского.


Ты  ладью  эту  выстрадал  нотами  грустного  моря
и  без  вёсел  ее  отпустил,  словно  в  безвесть  маяк.
Я  предчувствую  вспышку,  и  шторму  я  парусом  вторю,
и  вдыхаю  твоё,  что  во  времени  вечное, "Я"..

Заштрихован  весь  город  дождём  –  стенограмма  мятежна,
рвано-джинсовы  тучи  –  растрепаны  хиппи  тоски.
Зарифмованый  кофе  на  пламени  сердца  не  сдержишь,
если  верить  в  себя  –  то  согреться,  неверье  –  тиски.

Доверяюсь  тебе,  –  как  орлам  доверяется  небо,
развернув  запредельную  душу  прозрачным  крылом.
Так,  как  водам  Земли  –  отдаётся  луна,  как  амеба,
проливая  свеченье  на  волн  изумрудный  излом.

Доверяюсь  я  так,  будто  бездна  –  совсем  не  глубины,
и   паденье  не  финиш  –  качели  безумные  –  жизнь,
словно  крыши  развёрнуты  шквалам  –  их  бурям  не  сдвинуть,
как  голубка,  которой  опора  ладошка  –  держись!.

Доверяю  тебе  –  ты,  чтоб  верил  в  себя...  а  я  верю:
в  море  чайке-ладье  –  неизвестных  путей  не  предел,
и  любые  дороги  –  трудны,  но  чисты  и  священны,
а  волны  крутизна,  –  чтоб  веслом  ты  осилить  посмел.


А  это  музыкальное  сопровождение  предложила  Роксолана  Вирлан:http://www.youtube.com/watch?v=W-n6nPLwjho


            Оригинал:
          ВІРИТИ В СЕБЕ...
         Роксолана Вірлан.


Ти сю лодію виспівав нотами тужного моря
і безвеслу її відпустив , наче в безвідь маяк.
переловлюю спалах, вітрила намацую порух
і вдихаю твоє перевіяне в часі ім"я.

Заштриховане місто дощами – скорописи змови,
рвано-джинсові хмари – розпатлані хіпі засмут.
Завіршована кава на вогнику теплого слова,
аби вірити в себе – зігрітись, ізнятись – тому

довіряюсь тобі, – як орлам довіряється небо,
розгорнувши замежне осердя розмаху крила.
Так як водам Землі – віддається люнарна амеба,
проливаючи світло на хвилі магічний ізлам.

довіряюся так, наче прірва немає глибизни,
і падіння – не вирок, – шалена гойдАлка життя,
як дахи розгортаються шквалам до нестяму грізним,
як голубка, котра на долоні знайшла опертя.

Довіряю тобі – ти щоб вірив у себе... я вірю:
у чаїної лодії – сотні незнаних шляхів,
але всякі строкаті дороги – освячені миром,
кожна хвиля здійнята, – щоб ти перевеслити смів.