Шоста серiя. Перемога

Верівка оглядає місце,
де на снігу, вже геть без зброї,
хропуть, мов ті кнури, фашисти,
й хитає сумно головою:
"Що наробили! Кепські справи...
От бідні зайчики та дрохви...
В масштабі цілої галяви --
екологічна катастрофа!
Аж навіть в протигазі глючить --
так дме страшенним перегаром.
Та спирт -- речовина летюча,
й усе минеться незабаром."

Полон поскидали до льоху,
набили, як в бляшанку шпроти.
Не спав хоч сотник анітрохи, --
багато в нього ще роботи.
Нелегка доля партизана,
безрадісна та бідолашна.
Тим більша ним від нас пошана --
героям щирим та відважним!

-- Се добре було полювання! --
Панас звернувся до Миколи. --
Не бачив стільки фріців п'яних
я досі у житті ніколи.
Буди по черзі їх на допит.
А потім -- продамо в неволю
до негрів, на рабів там попит,
і ціни вигідні доволі.
В цілому ж, за права людини
готові ми завзято битись,
та хто мовчатиме, скажи-но,
що не дамо тим похмелитись!

-- Жорстоко...-- друг Микола мовив.

-- То що ж? Війна -- жорстока справа!
В нас зараз ринкові умови,
й нема нічого нахаляву!

А решта партизанів лічить,
протоколюючи, трофеї.
Надвечір сотник скликав віче --
подальшi міркувать ідеї.
У самий розпал обговорень
радистка кликає Верівку,
щоб підійшов до монітору,
бо хтось по скайпу з Комарівки.
Той подививсь, година котра.
Кому це в глупу ніч не спиться?
З екрану на Панаса смотрить
стара, що їх здала фашистам.
-- Здорові будьте, баба Марфо!
Подяка вам від нас за фрiців!
Зробили ми велику справу!
Уся боївка веселиться --
перемогли підрозділ вражий.
Чом не спите в нічні години?
А баба посміхнулась й каже:
-- Із днем народження, сине!
*
КІНЕЦЬ