Люблю я до нестями сало!

Люблю до нестями, скажу я вам, сало
І скільки не з’їм я, його мені мало:
Щоб з прорістю сало і щоб запашненьке,
Просмалене добре, ніжненьке, м’якеньке!

Тоненькими смужками сало наріжу
І житнього хліба до нього у їжу,
А ще помідора, або огірочка:
І свіжого можна, й солоного з бочки.

І вабить те сало і хліба скоринка,
Аж тягнуться руки, аж котиться слинка,
Й такі аромати сальце “істочає”....,
Та все ж тут чогось іще не вистачає!

Ну, звісно ж бракує, вхопила б вас “кузка” -
І сало, і хліб, й огірок - то закуска,
А щоб смакоту оцю всю “закусити”
Горілочки треба, по-перше, “вкусити”!

І ось на столі запашна й соковита
У пляшці спітнілій стоїть “оковита”,
А поряд - хлібець, огірочок, сальце,
Ну як, ти скажи, не скуштуєш все це?!

Як пісня, із пляшки горілочка ллється
Й розмова весела і дружня ведеться,
І тане у роті  божественне сало,
І ось воно - щастя! Хіба цього мало?


Рецензии
З'їв цибулю, хліб та сало,
А мені все мало й мало.
То, мо, з'їсти ще сальця
Для "зірковості" пузця?

Дуже сподобалась тема й те, як Ви її розкрили. Одержав задоволення. Але не в повній мірі. Піду на кухню за сальцем, бо котиться слина...
З повагою О.С.

Бурчак Ворожбянский   15.10.2013 22:11     Заявить о нарушении
Я вдячна Вам щиро і вдячна без меж
За відгук й що сало Ви любите теж!

Таша Тополь   16.10.2013 18:37   Заявить о нарушении
Дуже влучно! Дякую!

Бурчак Ворожбянский   17.10.2013 21:40   Заявить о нарушении