твоє безсоння - моя стихія,
мої молитви, танок, похмілля.
вже годі спеки, уже зимово
ти хто і звідки - у пекло знову!
і наче тепло і ніби людно,
чому ж ти зранку мене не будиш?
твої але - моє заспане завтра.
що вдень печаль - уночі це страта.
свята Софіє, сховай колишнє,
лікуй всі рани старезним муром
тим, що до неба, десятивічним.
ступай у листя, в безодню грішну.
свята Софіє, сховай колишнє!
стіною від сонця затули мене, мамо!
я звикла боротись, та часу мало.
і небо поряд, і вічні втрати -
колючі сльози вже рвуть загату.
і нова музика, мудрі книги,
філософ з борду, і вхід безплатний.
за вихід будеш сама платити
і небо впало, а губи - пити.
София
© Copyright: Милена Вольна, 2013
Свидетельство о публикации №113101500842
Свидетельство о публикации №113101500842
Рецензии