Чому ми так робимо?

Важливо що ми кажемо
Ми постійно сіємо насіння
Нехотячи рани іноді ріжемо
Наче дихаєм але заплутуємось у власному павутинні
Своє несформованої особистості
Ми не хочемо мати свої мрії
В протистоянні власної впертості
Не приймаємо Богом даровані події
Все підганяємо під загальні стандарти
В безнадійному очікуванні що все буде добре
Наближаємось до фінішу і мріємо почати зі старту
На жаль зник ентузіазм згасла хоробрість
А для реальних змін потрібен інструмент
Не всі мудрі кувати характер зі сталі
Не обов'язково їхати на інший континент
Просто зараз себе бери руки і йди далі
Бережіть свою молодість
Іноді коли нам гірко
Забуваєм про тверезість
Немає на хліб і в кишені дірка
Але це ж не зупиняє нас жити
Життєва скупість не дає нам бути щедрими
Але не забороняє бути добрими
Набули звичка існувати ледарями
Цінуй те що маєш
В серці є любов не став до неї вимог
Скарбів вдосталь ніколи неназбираєш
Пам'ятай назавжди з тобою поруч Бог