Просто не зникай. Я це зроблю краще.
Задихаючись, замальовуючи фіолетовим шпалери й остаточно вибиваючись з коліЇ
Ховатиму сліди від кігтів неіснуючої кішки- це буде важче
Адже вони не дряпають "кохатиму тебе" на руках хазяїв.
Я поїду п'яною, добряче напившись нами
Знепритомнію прямо у потязі і продовжу шаленіти крізь сон
Мій морфій- боїться лоскотки і може зігріти губами
Те саме не зробить ніколи його найдосконаліший клон
Я залишу його ім'я гострим розпачем і гострим ножем
На дереві закордонного парку. цілуватиму поглядом і поряд писатиму вірші
Мій поет буде до болі далеко й одночасно під нічним ліхтарем
Хоча зліва, всередині, він завжди однозначно ближче.
***
© Copyright: Инна Демянко, 2013
Свидетельство о публикации №113101500412
Свидетельство о публикации №113101500412
Рецензии