***

Червоні від морозу щоки не замаскують бліді думки.
Чекаю. Скоро розтопиться восковий спокій
Якщо шлях приховає ледь помітні замки.
Нервово відбиваюсь від спогадів.
Атакована.
Охоплена божевіллям.
Знаєш як витримать порожність у погляді
й самому залишитися вільним?
Сповільнено
Вирушаю у плавання
Дякую за моє море.
Мене роблять сильною кожні зупинки у гавані
Життя
Хоча й страшно долати такого ворога
Спробую.
Як вийде- відсвяткую соком.
Сидітиму на траві гіпнотизуючись небом.
Здригатимусь іноді пронизана ейфорійським током
А ви…
Намагайтесь не нищити мій щасливо-дивний світ
Не треба
Я вигадуватиму якусь романтику старих ліхтарів
Блукаючи в собі
Для вас- містом
Поки ви спокійно вбиватимете віру в сенс буття
З вас все більше тупо існують
Зберігають велику відстань
До мрій, розбитих в дитинстві
Які розсипались, топлячись в реальності океані.
Колись вони здавались можливими
Залишаючись монеткою у фонтані…
Поволі думаєш, де краще:
Тут чи у вигаданому світі і снах.
Знаєте, коли наступного разу потягнетесь за запальничкою,
Замість Мальборо
Запаліть
Вогонь
В очах.