Видубай, Перуне

Видубай  ПЕРУНЕ, видубай,
Не  залишай нарід  свій,
Рідний  край…
Прийшли  жорстокі вороги,
Перуне –БОЖЕ,  поможи.
На  Русь позвав  їх,
Чорний  князь,
Святих    втоптав,
В  багнюку, в  грязь…
В  Дніпро, ПЕРУНА – БОГА,  кинув,
Над  СВЯТОЙ РУССЮ  стогін  линув,
Кіньми  тягнули ПЕРУНА,
Стогнала  МАТІНКА ЗЕМЛЯ,
Сікли,  топтали, таврували,
Та  ще Кумира,  обплювали…
З  води піднялася  Рука,
На  берег кинула  Дрюка,
Та й  прокляв виродків,  Перун,
На  тищу років,  чорних  рун.
Народ  занапастив Святу  ВІРУ,
Тищу  літ не  було  миру,
В  кайдани душу  закували,
Чужого  бога нав’язали…
Віки  минули с  давніх  пір,
Прийшов  ПЕРУН, прийшов  КУМИР,
Тріщать  окови, рвуть  кайдани,
Степани,  Петри та  Івани ,
Ідуть  на Русь,  новії  люди,
Не  чорноризці, не  приблуди.
Ладомири,  Ярослави і  Всеслави,
ДАЖДЬ –БОГА  славлять, 
ПЕРУНА  І МАТІР  СЛАВУ,
Щоб  піднялась своя  ДЕРЖАВА,
Щоб  к нам  прийшли
Достаток,  Правда,  РАДІСТЬ, Мир,
І  правив нами  БАТЬКО…  БОГУМИР!
 
Колород   Словянський.