Ми з тобою розгублені
По темряві дикими зорями.
Недоніжені, недолюблені.
І з очима вже геть прозорими.
Ми у двох одинокі марення
Неомріяні і не прошені.
Та чи винні ми, що безкаранно
було наше цвітіння скошено.
Ми з тобою з мовчання зплетені
Із жахів і чудес меланхолії,
І крокуєм забутими стежками
По рядкам поетичної долі ми.
Ми за межами, поза розумом,
Поза дивом і поза Богом ми.
Поза світом, та світ - це ми і є,
Вкриті тисячолітнім інієм.
Наше тіло ступає стежками,
Наші мрії вже тут не мешкають.
Височієм, титани згублені,
Недоніжені, недолюблені.
19.09.13
Поети
© Copyright: Ториани, 2013
Свидетельство о публикации №113101410852
Свидетельство о публикации №113101410852
Рецензии