Я навмисно, нічого не пишу,
Хоч вогонь у душі бринить,
Я холодну, сповідую тишу,
І небес , прозору блакить.
Павутинками бабине літо,
Пророкує – вже йде зима,
І кружляє зажурений вітер,
Завиває сумом в димар.
Я живу, кожен день як останній,
Не турбуюсь про майбуття,
У мовчанні ,одвічна є тайна,
А в коханні, є сенс життя.
Поцілунками, з присмаком вишні,
Почуттів, натягнеш струну,
Я тоді безперечно напишу,
Що кохаю, тебе, одну.
Я навмисно, нiчого не пишу
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113101307571
Свидетельство о публикации №113101307571
Рецензии