Довго сяяло «бабине літо»,
Забарились холодні дощі.
Ще яскравих шипшин самоцвіти
Аж горять на зеленім кущі.
Та зненацька, морозець ударив,
І дерева до сну роздяглись,
На газонах, стежках, тротуарах,
Наче килим пухкий простеливсь.
Лиш тополі в сріблястому листі –
Літні сукні їм скинути жаль,
А зима десь далеко за містом
Білосніжну дов’язує шаль.
Спочиває натомлений вітер –
Скільки ж можна це листя мести?
Осінь в жовтих конвертах по світу
Розсилає прощальні листи.
Елегiя
© Copyright: Нила Волкова, 2013
Свидетельство о публикации №113101306460
Свидетельство о публикации №113101306460
Рецензии
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.