Не питай
чому в очах пронизилива зима.
Чому з тобою не вітаюсь,
коли проходжу повз сама".
Я не скажу тобі ні слова,
мовчати вже навчилася від тоді.
Моїх віршів тверда основа,
твої скупі слова добродій.
Не намагайся приховати,
рядки посіяні брехнею.
Кохання це тобі не жарти!
Не слід так гратися з душею.
Чому ховаю очі знову,
чому тріпоче сердце, наче в перший раз.
Мені казали: " Що не вірить слову!".
Та дійсніть показав лиш час.
Якою ж я була дурною,
всім сердцем віддалась тобі.
Для тебе ж, це все було грою.
Ти грав прекрасно...був на висоті.
Вітаю з перемогою "коханий",
ти виграв в приз мою журбу.
Тепер давай до фініша старанно,
продовжуй маскувати всю брехню.
Мені огидні стали спогади про тебе,
напевно, це вже стадія остання.
Я довго лікувалася від ТЕБЕ,
від мого не здійсненого кохання.
Свидетельство о публикации №113101305204
Хижняк Лида 09.11.2013 17:47 Заявить о нарушении