Кто-то в сером... Из Шона Маклеха

Ш О Н  М А К Л Е Х" Высокой тебе виселицы в ветреный день!"
 

 Хтось у сiрому   (http://www.stihi.ru/2013/10/12/7386)


                «Пшениця – юнакам,
                А вино благоуханне – дівам;
                Жніть, друзі мої, жніть!»
                (Григорій Сковорода)

Блукаючи мокрими вулицями осіннього Дубліна, зачіпаючи своїм костуром старого відлюдника мокру бруківку дороги вікінгів, я подумав, що вітер – це хтось у сірому. Так мені здалося…

Я теж осінній пес Кулана,*
Я теж, як листя
 Спадаю у безодню Ніщо.
Хтось у сірому
 Сказав, що Ніщо воно,
Як осіння сирість,
Як мокрий дощ дня
 Десятого жовтня.
Сонце моєї осені,
Як Місяць вашої весни:
У шматку твердого сиру
 Ті самі кратери,
Як і на шкірі сліпого пастиря –
Пастуха зірок міста.
У кожного свої Ніщо,
Як монетки.
Киньте їх дзвінкою лептою
 У капелюх клена-безхатька:**
Він загубив свої золоті асигнації.
Залатайте мені дах хмари –
Нехай моя тінь сховається
 У хату тужливої осені.
Келих неба наповнений
 Гірким віскі.
Ковтайте його!
Ковтайте!

Примітки:

 * - всі ми на нашому сумному острові є псами Кулана. Всі йдемо на офіру чи то нам мріям чи то героями колісниць сонця…

** - можна кинути їх у капелюх ясена-жебрака. Це не принципово. 

             

                "Пшеница - юношам,
                А вино благоуханное - девам;
                Жните, друзья мои, жните!"
                (Григорий Сковорода)

Бродя мокрыми улицами осеннего Дублина, задевая своей палкой старого отшельника мокрую мостовую дороги викингов, я подумал, что ветер - это кто-то в сером. Так мне показалось...

Я тоже осенний пёс Кулана*,
Я тоже как листья,
Что падают в бездонное Ничто.
Кто ж это в сером
Сказал, что это Ничто,
Как осенняя сырость,
Как мокрый дождь
Десятого дня октября?
Солнце моей осени-
Как Луна вашей весны:
В куске твёрдого сыра
Те самые кратеры,
Что и на коже слепого пастыря-
Пастуха звёзд городских .
У каждого своё Ничто,
Как монетки.
Бросьте их звонкою лептою
В шляпу клёна
Бездомного**.
Он потерял свои золотые ассигнации.
Залатайте мне крышу облака -
Пусть моя тень спрячется
В дом тоскливой осени.
Бокал неба, наполненный
Горьким виски...
Проглотите его!
Поглотите!

---------------