Шон Маклех -18- Зеркало-Перелож

Дзеркало осiннього вiтру
Шон Маклех
                «Ліхтар в саду.
                Скільки разів він ладен був згаснути!
                Скільки разів…»
                (Йоса Бусон)

Осіння трава
З чисто бурбонським спокоєм
Шепоче мені – такому ж вицвілому
Про епоху мовчання та фарб густих -
Про часи Генріха Восьмого.
Як хочеться у прозорій непотрібності
Дзеркало на вулицю виставити,
Щоб його перехожі сахалися,
В душу свою потріпану зазираючи.
Як хочеться підошви черевиків своїх
Сонцю іронічному показувати
Хай з мене старого насміхається –
Весь світ обходив шукаючи
Чи то істину чи то тінь її,
А знайшов журавля білого
Такого ж як сам сивого.
А в провулках сміються юродиві,
А будинки як сніг загублені,
А люди як сновиди зачаровані,
А діти небом заколисані,
А книги на смітник пожбурені,
А я все у вікно дивлюся
На вас – перехожі і привиди…

...

Зеркало осеннего ветра
Шон Маклех
                « Фонарь в саду.
                Сколько раз он готов был погаснуть !
                Сколько раз ... »
                ( Йоса Бусон )

... осенняя. Трава...

С чисто... Бурбонским спокойствием.
Шепчет мне (такому же...) Выцветшему...!

Об эпохе (молчания...
И... о красках густых...
... и. О... временах Генриха Восьмого.

Как хочется (в прозрачной ненужности...
... зеркало. На улицу выставить.

Чтобы! (от него...) Прохожие шарахались!!

В душу свою (истрепанную...) Заглядывая.

...

Как хочется... подошвы! Ботинок своих...
Солнцу ироническому. Показывать.

Пусть... над старым! Мной... насмехается...

...

... я. Весь мир обходил...

...

... я искал. То истину... а то. Тень её.
А нашел...!
Журавля... белого.

Такого же... как и сам. Седого.

...

А в переулках... смеются юродивые.
А домА (утеряны...!) Как и снег.

А люди (как лунатики!) Очарованы...
А дети... на небо!! Закачены.

А книги... на свалку. По сброшены.

...

А я...  я смотрю в окно. На Вас...
... прохожие. Привидения...

...

А... осенняя. Трава.
С чисто Бурбонским... спокойствием.
Шепчет мне (такому же...!) Выцветшему...

Об эпохе - молчания. И... о красках густых...
... и. О временах...

Генриха Восьмого.