Силуэт любви

Чому уста твої мовчать?
Не чутно шепоту зітхання -
На них немов німа печать.
Незламана печать - остання.

Чому такі сумнії очі,
І сльози на твоїх очах?
Куди ж бо ділись ті дівочі,
Що так любив я при свічах?

Чому твоє заплетене волосся,
А не розпущено по самі плечі?
Ти вигадала дивний спосіб,
Аби протистояти течії...

Чи ти не рада моєму приходу -
Чому тоді цураєшся обіймів?
Ти, певно, мрієш про свободу...
А я б тебе чекав... постійно.

Ну не мовчи, прошу тебе, молю.
Я справджу твої мрії, милая.
Я сердце у коханні підпалю -
Тією от невичерпною силою.

Чого ти посміхаєшся, дурненька -
Я чимось ненароком звеселив?
Яка ти в мене гарна і чистенька,
Що ледве, як дивився, не зомлів.

На небі місяць світло постачає,
А на землі для мене світиш ти,
Коли під вечір усмішка стрічає,
Але про те - мені не сповісти.

Якби ти знала, що знайдеться
(Якби ж я сам про теє знав)
Любов велика в моїм серці,
То денно й нічно б обіймав.

24.03.2013