Любимой робкий шепот

Я знаю наперед - не зрозумієш
Моїх відвертих рим в стопі.
І від вірша ти не зомлієш,
Хоч як би не писав тобі.

Кохана, люба, моя мила -
Як схочеш я тебе назву,
Бо в моїм голосі є сила
Оспівувать твою красу.

Чому любов живе в колінах,
А серенади  з серця линуть?
Я б потонув в твоїх обіймах -
Дай мені, боже, так загинуть.

Люблю і не соромлюсь більше.
Навіщо ж сховувати почуття?
Я обромлю його хвилястим віршем,
Та закую у щит свого життя.

А з мрій я накую мечів,
Аби вони оселю захищали
У ясні дні і при зірках вночі,
При місячному сяйві щоб блищали.

Чи може то мені здалося,
Чи так воно і справді в світі -
Чарує погляд мій волосся
На тій духмяно-пряній квіті.

Неначе ангел втік із неба,
Спустившись в місячному сяйві.
Я можу цілу ніч, як треба
Тебе наповнювать піснями.

Я зможу все, що схочеш ти -
Я зроблю все, що забажаєш.
Весну - ти хочеш - сонячну?
А хочеш щастя - маєш!

Кохаю до нестями, люба моя,
І щиро говорю при всіх:
Я перед милою не встояв,
Та то найкращий в світі гріх!

23.03.2013