Розкидан мо рядки-в трила...

Розкидані мої рядки-вітрила.
Мене хвилює спокій й безвідносність.
Нема до чого. Ти. Мене. Накрила.
Як космос.

І знову й знов все плине у безмежжя -
Всі почуття німі, усе життя.
Усе житя німе, немов мережжя,
Нема у світі більше каяття.

Попливли ріки і смарагду зорі,
Полілись зверху водоспади днів.
А як хотіли об'єднати долі!
Удвох хотіли. Чи то я хотів...

Комп'ютери нам серце замінили,
Вони й відрахували наш кінець.
А пам'ятаєш, як у нас ще сили
Були, щоб світу виставить взірець?

Ласкавих снів і почуттів ласкавих
Не бачити й не відчувати знов.
Палало серце. Як воно палало!
А ти завжди була як моя кров.

І обезкровлений, лежу в своїх судомах,
Мов камінь з шиї, й наче бумеранг.
За разом раз, зривається в розмовах
І повертається завжди в твоїх вустах.

Вони німі, але несуть блаження -
Червоне кредо для мого життя.
Ти залишаєшся навіки -  вдохновенням,
Але ніколи не знайду я каяття.