Дятел
Звичайно, – дятел! Там такі жнива!
-Скільки ж віків тривала адаптація,
Щоб не боліла в дятла голова?
Довбе він дзьобом, наче молоточком,
І знищує комашок, мошок, тлю…
Працює санітаром він в садочках –
Цю птаху я шаную і люблю…
Стою милуюсь ним біля вікна…
Чи погляд мій помітив через скло? –
Для рішення була лиш мить одна:
Спурхнув і втік… Неначе й не було…
12.10.13
Свидетельство о публикации №113101206820
Вже, може, й тисячу віків,
Як запозичена жінками -
Вони "довбуть" чоловіків...
Здравствуйте, Милая Любовь Ивановна! Как давно я у Вас не был... А сколько
прекрасных стихов Вы написали! Работы - непочатый край... И это здорово!
Очень хорошее стихотворение с мягким юмором. Об адаптации - просто супер!
Тут уж никак мимо не пройдёшь...
Целую ручки,
Станислав Сергеев-Славянский 26.11.2013 17:56 Заявить о нарушении
Любовь Берегиня 27.11.2013 06:20 Заявить о нарушении