Дозволь лиш: домалюю на долоні
Тоненьким срібним лезом допишу
Я твій портрет на лінії своєї долі.
Міцним кривавим шрамом залишу
Тендітні мрії, що пронзають наскрізь душу.
Мінливими тріолями дозволь
Стежками акустичного буття твого розсипатись,
Бекарами прикрасити сумний бемоль
Найкращого мінорного життя пусти мене
Стать надмелодією твого забуття.
До мрії своїх мрій мене впусти
З дитиною під серцем. Не порушу
Усталеність магічних таємниць твоїх,
Зухвало не проникну в найчуттєву душу...
Сніжинкою б майнути у твоєму сні...
Либонь,пусти!
На шкірі дай відчути подих твій
Омріяні, ніжніші поцілунки
Та викарбовувать ногтями на спині
Палкі та нащиріщі візерунки
Майбутнього. Благаю,розріши!
Разом зі мой диши!
Це все утопія! Замріялась...Прости!
Либонь впусти...
Я ж просто намалюю на долоні!
Я ж тільки на долоні напишу!
Дозволь! Прошу...
Малюнки на долон
© Copyright: Валентина Фефелова, 2013
Свидетельство о публикации №113101200048
Свидетельство о публикации №113101200048
Рецензии