Я душу ніжну зрадою поранену
Лікую рано лагідною втіхою,
З якою сад у полум’ї багряному
Прихід зими сріблястої очікує.
О, щастя їм: морозами загояться,
Буранами поранення і опіки.
Черешні, абрикоси і шовковиці,
За літом тугу в заметілі втопите.
Хоч снігом сипатиме, а не сонцем вулиця,
І стануть дні безжалісно-короткими.
Печально. Та чомусь асоціюється
У них зимові місяці з курортами.
Як важко дереву служити вчителем
Дивакуватим плодикам і листячку.
Нестерпно. Хоч у зиму відпочити їм.
На це у них часу-наснаги вистачить.
Забули, певно, в золотому полум’ї,
Що для дерев зима, на жаль, не здравниця.
До того ж вийдуть до зими оголені.
О, горе їм: морозами роздавляться!
О щастя, о горе
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113101204729
Свидетельство о публикации №113101204729
Рецензии
Дякую, і Вам злЕтів і поезії, і в коханні.
Игорь Герасименко Кременчугский 14.10.2013 15:14 Заявить о нарушении
Игорь Герасименко Кременчугский 14.10.2013 15:14 Заявить о нарушении