Чому я люблю дощ
Нехай сильніше вдарять громи,
Дерева, вкриючись дощем,
Нехай бринять в саду старому,
Хай вітер дмухає чимдуж
В сталеві труби водозливів,
Хай діти під червневий душ
Босоніж хлюпають, щасливі;
І я, скидаючи взуття,
Біжу до них. Далеко десь я
Вже зустрічала це життя –
Мені було, здається, десять.
Тоді я вірила у те,
Що не засяяти веселці,
Коли сидітиму весь день
У хаті, наче у фортеці;
І щойно сімка кольорів
Між хмар з’являлася дугасто,
Мій погляд радісно горів
Промінням істинного щастя.
Ні на хвилину не втихав
Мій сміх тоді, ні на хвилину…
Я хочу музики! Нехай
Усе повториться в краплинах.
Фото: Джоел Робінсон
Свидетельство о публикации №113101200248
Анастасия Клименко Клеида 10.08.2015 15:08 Заявить о нарушении