Невчасно
Тижневі турботи тихенько вмирають.
Безсоння щоночі без тями радіє;
Вигадує шлях до примарного краю.
Я знов заблукала на дивній дорозі,
Я йду, немов привид, шукаючи вихід...
Як Генцель і Гретель, напевно, я в змозі
Залишити слід за собою із крихіт...
Можливо, все зміниться. Стане ясніше
Колись... Але зараз потрібно чекати.
На згадку мені залишається тиша,
Повільно саджаючи мозок за ґрати...
Свидетельство о публикации №113101109966
доведут меня с ума...
я шатаюсь по дороге
без луны, без счастья крохи
ты меня околдовала
обняла... поцеловала
я шатаюсь по дороге
я в пыли ..устали ноги
эти ночи без тебя..
душу рвут на все края
твои очи..твои очи
мне загадка на все ночи
обняла ..поцеловала
ты меня заколдовала..)))
шутька
Дядя Володя 21.08.2014 02:01 Заявить о нарушении