Захлинатись таким невідомим нещастям.
Продаватись комусь за копійки,
Але не давати нікому торкнутись зап*ястя.
Їх завжди цілуватимеш тільки ти.
Невже ти ніколи цього не захочеш...
Не хочеш? - Байдуже...
Ти нам, як разом, лише сльози пророчиш,
А я б не хотіла,повір мені, дуже...
Ось знов, те, вже звичне,
Що комусь, до нудоти , приїлось.
Що ж це вже тут таке є трагічне,
Щоб воно по ночам аж до болю снилось?
Я така не одна, хтось мене зрозуміє.
Але все про кохання вже настільки набридло,
Що наврядчи ще хоч один зуміє
Це сприйняти, я спробую, а там буде видно.
А ось як для мене це все виглядає:
"Коли думкам в голові уже тісно,
Коли в середині місця немає,
Коли солодко дуже або занадто прісно..."
І не плач, і не крик, і не скарги, не лють...
Лише до себе вночі ти звернешся:
"та засни ти нарешті, молю..."
І так місяцями. Ти не повернешся!
Щоночi
© Copyright: Крис Егорова, 2013
Свидетельство о публикации №113101100991
Свидетельство о публикации №113101100991
Рецензии