Баллада о лирнике... Елена Каминская

               
                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/10/09/7951


Давно то было…
                в те века,
Когда творцом была рука…

Старик Петро, от Бога лирник,
Учил дитя светло и мирно:

Ты не играй – живи и пой,
Побалуй край любимый свой.

Где б ни был, так пой,  как в Начале.
Забудь про сон на сеновале.

«О чём же петь мне?" – "Мой сынок,
Ты пой мечту крутых дорог.

Покуда снег виски не тронет,
Звучи о людях непреклонных,

Что, с гордым знаменем в руке,
Идут по жизни налегке…

О горных  ве'трах  и равнинах,
О хищниках и о былинах.

Про святость судеб без надежд…
Возьми же лиру – без одежд!»

Он взял её… да, то не скрипка:
Древко… жужилка, что  охрипла!

Крутнул древко… жужилка в рёв:
Ведь струнам нужен разогрев!..

Луна в окне болит и плачет:
Малец взял лиру – на удачу!

А взгляд был кинут на дивчи'ну,
Что иссушила сердце сына…

Та по тропинке шла к оконцу –
Как будто высветилось солнце!

Рука дрожит, а в мыслях: «Ой!
Побыть с тобою б, ангел мой,

Орыся!..  взглядом греешь, нежишь,
А слово скажет – как отрежешь!

Стоят все хлопцы в полусне,
А улыбаешься-то – мне!»

Старик беду почуял вроде:
«Сначала поиграй в народе!»

И обезглазил парня враз…
Да оба сразу… « Вот мой сказ:

Тебя лишаю личной жизни:
Нет лучше лиры! Пой до тризны!

Что ль в кро'ви горе? Душу бди!
Затянешь раны и – иди!»

А солнца лик – то ли'чко бе'ло –
Под тем окном на лавке село…

Дрожит листком, а ночь ей нагло:
«Не сможете вы – с глазу на' глаз…

Вам не бывать наедине,
Не слышать деток в тишине».

---------
Дорога за' год  пыль сожгла…
Стожки то помнят у села:

Певучи дни – игривей ночи:
Живот Орыси ус щекочет,

А там – надежда и любовь,
Как будто солнце видит вновь!

Притихнув, лира – тень старо'го:
Из ничего – да счастье снова?!


Оригинал:

Було … давно,  у  ті  віки,  коли  йшла  праця  від  руки…
Старий  Петро,  лірник*  від  Бога,
Повчав  дитину до знемоги:

«Не грай –  живи,  співай -  твої  слова  чекають  ті  краї,
Де  я  не  був,  та  й  вже не  встигну… 
Забудь  про  піч  та  сінне  лігво!»

«Про  що  ж  співати?» «Сину  мій, про  все,  що  в  мріях  й  поза  мрій,
Допоки  сніг  не  ліг  на  скроні:
Про тих  людей,  що  непоклонні,

Які  тримають  гідно  стяг  і  вільно  йдуть  по  всіх  світах!
Про  зміни  вітру  та  рівнини,
Про  хижі  наміри,  злочинні,

Про  долі  святість  без  надій… А  ось  і  ліра  -  володій!»
Узяв  добро,  та  це  не скрипка:
Держак  й  жужілка виє  хрипко…

Держак  крутнув,  жужілка  в  спів,  бо  струнам  треба  розігрів!
Луна  в  вікно -  болить  та  плаче…
Білявий  має  гарну  вдачу!

А  погляд  кинув  на  дівча,  що  про  кохання  їй  змовчав.
Вона  по  стежці  до  віконця,
Зійшло  то  ніби  в  хаті  сонце!

Рука  тремтить,  жужілка – в  зойк, в  думках: «Побути  б  хоч  разок!
Орися  мила,  ніжна,  свіжа,
А  слово  каже,  як  відріже,

Стоять  хлопчиська  всі  німі,  а  посміхається  -  мені!»
Старий,  мов  лихо  чує: «Годі!
Пограєш  ти  іще  в  народі!»

Взяв  ніж  та  в  око  хлопцю  враз, а  потім  в  друге:  «Ось  мій  сказ:
В  твоїм  житті  твого  -  немає,
За  ліру  кращих  не  буває!»

Чи  крові  -  горе? Де  душа? «Загоїш  рани  і  рушай!»
А  зникле  сонце -  личко  біле,
Під  тим  вікном  на  лаві  сіло,

Тремтить  -  листком  в  морозну  ніч:  вони  не  зможуть  віч-на-віч,
Вони  не  будуть  наодинці,
Не  буде  діток  у  хатинці…
----

За  рік  дорога  -  пил згорів:  базари  міст,  стоги  полів,
Співочі  дні,  грайливі  ночі,
Живіт  Орисі  вус  лоскоче,

А  там  -  надія  і  любов,  мов  бачать  очі  сонце  -  знов!
І  в  тиші -  ліра (тінь  старого)
Мовчить  про  щастя  із  нічого…


                исполнение музыкального произведения на ЛИРЕ:
                http:///www.youtube.com/watch?v=BMHBdUyPjqI
* Немного истории:
 
На Украине и в Белоруссии лира является старинным струнным народным инструментом (XVII вв.) с крупным удлинённым корпусом, иначе называемым «рыле». Над корпусом натянуты три струны различной настройки, помещённые в особый ящичек. Сбоку ящичка прикреплена небольшая клавиатура с 8-11 клавишами. Играющий левой рукой нажимает клавиши, а правой вертит рукоятку, приводящую в движение специальное колёсико, обтянутое волосом, кожей и натёртое канифолью. Колесико трётся об струны и заставляет их звучать. Средняя струна изменяет свою высоту от нажима клавиш и служит для исполнения мелодий. Крайние струны во время игры не изменяют своей высоты. Звук лиры сильный, резкий, несколько гнусавого оттенка.