Схилилися верби, зазирають у воду,
На них сяють під сонцем краплини роси.
Вітерець подарує свою прохолоду,
Шаленіє в думках від такої краси.
Він грайливо гойдає чуби очерету,
Між травою на березі десь прошмигнув.
Він приніс в подарунок натхнення поету,
Знову радість до серця собою вдихнув!
Вимальовує хвилі на хлібному полі,
Знов на небі химери зліпив із хмарин.
Мов господар землі! Символ справжньої волі!
Він - володар безкрайніх степів і долин!
Вiтер
© Copyright: Любовь Днепрянская, 2013
Свидетельство о публикации №113101103511
Свидетельство о публикации №113101103511
Рецензии
