Ти чув колись, як плачуть струни,
Натягнуті сильними пальцями?
Як грає їх звук у відлунні
На старих, покинутих станціях?
Кожна нота несе у собі цілий світ,
Особливий, загадковий і дивний.
Повний волі і правди її тихий політ,
Гнучкий, таємничий, нестримний.
Музика струнна лине крізь час,
Розвіює настрої суму й печалі,
Мандрує містами по морях, як баркас,
Щоб всі, хто її вчує, на мить затихали.
Ти розумієш, про що музика каже,
Чим наповнює сердець і душ простори?
Ти чув вже, як сміються струни,
А як плачуть - напевно, ніколи.
Ти чув колись, як плачуть струни...
© Copyright: Инна Дудник, 2013
Свидетельство о публикации №113100907261
Свидетельство о публикации №113100907261
Рецензии