Дивлюся й онiмiла вiд краси...

Наталья Кислощук
Дивлюся...й оніміла від краси:
Яке блакитне і прозоре небо...
У вирій відлітають вже птахи,
І я б злетіла пташкою до тебе...

Дощі минули...Серденько співа...
Дивлюсь довкола і очам не вірю:
Яка ж ти гарна, осінь золота...
Милуюся...і в серці знов надія...

Що все було не марно, не дарма:
Я - вірила, надіялась, кохала...
Одне лиш жаль - пішли кудись літа,
Не повернути їх...як би це знала...

Тоб цінувала, певне, кожну мить,
Бо скільки не зробила, не сказала...
Життя - не йде...Життя - воно летить,
І залишилось, зовсім-зовсім, мало...

Вже знову осінь...Скільки їх було?
Сама не знаю - я не рахувала...
Весна пробігла...й літо відцвіло...
І знову осінь всім запанувала...

Вже осінь...і в природі, і в душі...
Та я не буду сумувать, тужити...
Вкладаю душу у свої вірші...
Надією живу...А як же жити?


© Copyright: Наталья Кислощук, 2013
Свидетельство о публикации №113100906270
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Наталья Кислощук
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Наталья Кислощук