Пробач мені, матусенько, пробач -
Може, в дитинстві, я не так відповідала,
Та, думаю, сказала би : " Не плач, "
Бо знала скільки я в душі поваги мала!
Бо знала, як любила я тебе -
Для мене не було у світі кращих,
Ніж безкорисне серденько твоє...
Пішла з життя, скажи, так рано, нащо?
Чого так тисне в грудях, давить біль,
Кожного разу, як я згадую про тебе?
Мені так гірко, наче хтось насипав сіль...
Сьогодні плачу я і плаче небо!
8. 10. 2013р.
Удвох з дощем
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113100905511
Свидетельство о публикации №113100905511
Рецензии
