Ти про щастя, а я про смуток,
В тебе проліски, весь в грибах.
Що не крок, то новий здобуток,
А у мене, раз по раз крах.
Ти про вишні, дощами вмиті,
Я про листя, згоріле в дим.
Ти живеш у своєму ритмі,
А у мене він рваний – ритм.
В унісон аж ніяк не вийде,
Не попасти нам в резонанс,
Я лише запізнілий прийда
В край, де ти давно обжилась.
08.10.2013
В унiсон аж нiяк не вийде
© Copyright: Петр Коваль, 2013
Свидетельство о публикации №113100808141
Свидетельство о публикации №113100808141
Рецензии