чому?

Ця історія не про секс чи наркотики, вона взагалі не зрозуміло про що. в ній я покажу лиш мить, мить якої немає у багатьох, мить яку ми забули, мить яку треба завжди нести в своїй душі. Вона про те, що давно не потрібне, але таке близьке, таке обожнюване.
Якось мені трапилось, побачити фільм про 12 чоловіків, їх завдання було у тому, щоб винести вирок 18 річному хлопцю, який вбив свого батька, з самого початку всі були за те щоб швидко вирішити питання, але 1 людина була проти, він не розумів як можна позбавити іншого найважливішого в житті, його ж життя. Після чого на твоїх очах потрапляють безліч людських пороків, що були продемонстровані акторами. Як би ж цей фільм був просто фільмом, але насправді, він і є життям. Люди біжуть від усього і до чогось незбагненного, або навпаки, намагаються сховатись від усіх. Ви або гравець або на трибунах. Але неважливо, ми створенні так, що головне для нас це ми самі. Ми забудемо про всіх лиш би повернути можливість кайфу від нашого типу крутого і важливого життя. Нойз якось співав «Все в этом мире уже сказано», погоджусь, і я впевнений те, що я зараз типу пишу є блять херня, яку всі знають, там всім тупо похуй, вони не зміняться, люди не міняються, так само як наркоман ніколи не стани не залежним, він завжди буде тим хто вживав, і він буде знати від чого відмовився.
Я трохи злетів з стежки про яку хотів казати – ми всі чорти і місце для нас пекло, ми кожний день цинічно і іронічно примножуємо наші гріхи, і ніхто не думає про Бога чи ще якусь херь типу карми, це все не перевірено і не доказано скаже атеїст. Але задумайтесь, ми давно стали гірше тварин, вони тупі і діють як тварини – інстинктивно, а ми блять типу думаючі скоти. То чому ж ми не думаємо? Чому ми створюємо проблеми для себе, для інших, чому маска доброго завжди скриває злого, а злий навпаки набагато добріший. Чому ми ведемо себе наче нам усе пофіг? Як ми до цього дійшли, як трапилось, що ми стали гірші тварин? Чому ми даємо змогу іншим собою управляти, але впевнені що навпаки управляємо ними? Чому ми ходимо по колу? ЧОМУ!!!!?:????
Чому ми забули про моменти, щастя, коли ти сам, чи з кимось, коли в тебе є мить - щастя, мить коли ти розумієш, що світ зупинився і чекає тебе?