Легко до неба здіймаються мрії,
Ті ,що колись надихали мене.
Сльози стікають з очей, торкаються вії.
Як важко прощатися з частинкою себе,
Я так жадала, що все ще можливо,
Що щастя, в добрих вчинках людей.
Та щирі слова звучать занадто брехливо
І душі у пасці гріховних ідей.
Де гарні слова. як дешева прикраса:
Не золото ,не срібло,а так мішура.
де чесні слова звучать, як образа
і стосунки все більш для нас, наче гра.
невже наші душі так помарніли
від грошей від болю і зла?
Невже навік своє серце закрили
Для радощів щирих й добра?
мр
© Copyright: Ирина Тодорова, 2013
Свидетельство о публикации №113100608273
Свидетельство о публикации №113100608273
Рецензии