Нема нічого, окрім болю.
І морок полонив думки.
Я прошу тебе дати волю
Мені, бо вже ми не близькі.
Із страхітливого ведіння,
Нажаль, здійснилось майже все.
Жахливе відчуття падіння...
Але для тебе це - пусте.
Стежки зійшлись на перехресті,
Але прямує далі путь.
Я не забуду, слово честі!
І тебе прошу: не забудь!
Різниці майже не існує,
Що було до, що буде після.
Лиш іноді душа сумує
І серце журиться як в пісні.
Солодкі миті незабутні
Та поруч тебе вже нема.
Та поцілунки не відчутні,
І часом маряться слова...
Коханий, повернись!...
Як Леся
© Copyright: Сумна Гретхен, 2013
Свидетельство о публикации №113100600748
Свидетельство о публикации №113100600748
Рецензии